Вторник, 24.10.2017, 09:26

Приветствую Вас Гость | RSS | Главная | Антикорупційна діяльність | Регистрация | Вход

СКАЖЕМО: «НІ – КОРУПЦІЇ!»

 Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції», який є базовим законодавчим актом, визначає основні засади запобігання і протидії корупції у публічній і приватній сферах суспільних відносин, відшкодування завданої внаслідок вчинення корупційних правопорушень збитків, шкоди, поновлення порушених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними його завданнями є гармонізація  українського  законодавства з міжнародними нормами та правовими стандартами, що регулюють всі аспекти попередження та протидії корупції, а також визначення єдиного підходу до розуміння сутності корупції, різновидів її проявів, законодавчого врегулювання юридичної відповідальності за вчинення корупційних діянь.

Згідно Закону публічним службовцям забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості, у тому числі:

  • неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти);
  • неправомірно сприяти призначенню на посаду особи;
  • неправомірно втручатися у діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб;
  • неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв'язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків.

Крім того, займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;

Також особам, уповноваженим на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, заборонено безпосередньо або через інших осіб одержувати дарунки від юридичних та фізичних осіб. Винятком є ті дарунки, які даровані від близьких осіб, або відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність (для останніх – вартість таких подарунків не повинна перевищувати 50 % мінімальної заробітної плати, а в рік сукупно не перевищувати однієї мінімальної заробітної плати).

Закон встановлює обмеження для певного кола службовців щодо перебування у безпосередньому підпорядкуванні близьких їм осіб. До них належать подружжя, діти, батьки, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки, усиновлювачі, усиновлені, а також інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки із публічним службовцем.

Доцільно завважити на норму, якої раніше не було в українському антикорупційному законодавстві, але яка випливає з положень Конвенції ООН проти корупції – обмеження щодо осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування. Законом встановлено, що публічним службовцям, які звільнилися з посади або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення забороняється:

  • укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з підприємствами, установами чи організаціями незалежно від форми власності, якщо особи, зазначені в абзаці першому цієї частини, протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих підприємств, установ чи організацій;
  • розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала їм відома у зв'язку з виконанням службових повноважень, крім випадків, установлених законом;
  • представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган (органи), в якому (яких) вони працювали.

У новому антикорупційному Законі передбачено не тільки щорічне декларування майна та доходів службових осіб, а також декларування їх видатків. Декларування стосується також посадових осіб установ та закладів освіти (керівник, його заступники, гол. бухгалтер). Тобто, крім відомостей про майно та доходи за рік, у декларації подають відомості про витрати, наприклад, при придбані нерухомості, земельних ділянок, транспортних засобів або утримання цього майна. Форму декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру затверджено самим Законом. Декларацію за звітний період (попередній рік) публічні службовці подають до 1 квітня за місцем роботи. Розмір разової витрати (квартири, будинку, машини, вкладу, внеску-депозиту в банку), які підлягають декларуванню встановлено 150 000 грн.

Крім того, Закон зобов’язує публікувати ці декларації досить широку категорію політиків та керівників – від Президента та нардепів до всіх міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади та їх заступників, членів колегіальних органів державної влади, голів місцевих рад, мерів і їх заступників.

За вчинення корупційних правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 4 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності в установленому законом порядку.

Відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, крім відомостей про особовий склад органів, що провадять оперативно-розшукову або розвідувальну чи контррозвідувальну діяльність, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, що формується та ведеться Міністерством юстиції України.

 

1. Заходи запобігання корупції в ЕНВК «ЗНЗ ІІ-ІІІ ст.- МНВК» на 2015 рік

Мы переехали


Онлайн 2
Гостей 2
Читателей 0